Головне за день

За яким принципом створювалася СБУ на світанку нашої незалежності, чому ми запізнилися з люстрацією, як вийшло так, що в Україні опинилося так багато агентів РФ, як засмічувався росіянами наш інформаційний простір і що з цим робити – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» ексзаступник голови СБУ, генерал-майор, Віктор Ягун та сценарист, режисер Тарас Каляндрук.

Відеоверсія розмови – тут.

Про агентів КДБ ми ще скоро не дізнаємося

– Пане Ягун, скажіть, наскільки Україні необхідна люстрація?

– З люстрацією ми запізнилися років на тридцять. Вона б мала відсікти від української влади, від українських політичних структур людей з радянських органів. Тих, хто був в СРСР при керівництві, в комуністичній партії і агентуру КДБ. Щодо останнього, то агентура нам не відома і у найближчій перспективі ми її не знатимемо. Бо у 1991 році усі справи, які зберігалися по обласних управліннях були знищені, і єдині, які залишилися, у Москві. І там з цього користають.

Фото: УНІАН

– З тих конспірологічних версій, які можна знайти в інформаційному просторі, кажуть є різні «консерви» – 1-го, 2-го і 3-го ряду. Про «перший» ряд ви сказали. Вони за великим рахунком уже не активні, однак у них є діти і внуки. Чи практикувало КДБ такі «сімейні підряди»?

– Я вам розповім не українську, а естонську історію. Декілька років назад Естонія затримала майора генерального штабу, це був хлопець з естонським ім’ям і прізвищем. Батько у нього був радянським офіцером, а мама – місцевою естонкою. Хлопець вирішив, що має йти естонською лінією і взяв прізвище мами. Закінчивши естонські школу і виш, він став військовим і дослужився до майора. Його ставили в приклад упродовж усього періоду служби. Але у певний момент його викрили, як агента головного управління розвідки РФ. Під час розслідування з’ясувалося, що завербував його рідний батько, який був агентом військової розвідки ще з радянських часів.

Фото: Народний Оглядач

– Пане Тарасе, ви таких історій на Львівщині не зустрічали?

Тарас Каляндрук: Зустрічав – один з убивць Ігоря Білозора Дмитро Воронов, який працював у контррозвідці, причому висновків з цього ніхто жодних не зробив. Люстрації у контррозвідці після цього не було.

Похорон Ігоря Білозора. Фото: Галінфо

Еволюційна система в СБУ дала збій

Віктор Ягун: Воронов був військовим розвідником. Коли у 91-92 роках постало питання, як реформувати нашу спецслужбу, ми пішли не шляхом країн Балтії, які почали свою спецслужбу фактично з нуля, а через еволюцію. Тобто, залишивши співробітників КДБ і набираючи в СБУ нових. Однак такий підхід дав збій. Бо коли поступово представники КДБ відходили від служби за віком чи певними обставинами, замість них приходили люди, які мали або родинні, або близькі стосунки з ними.

– Є така версія, що ті працівники, які працювали на певних посадах в органах компартії чи в комсомолі, не стояли на військовому обліку, а безпосередньо в КДБ. І на них теж залишилися в Москві карточки…

– Не така система була. Така легенда була, бо у КДБ були такі собі «парашутисти», як тоді казали. Брали якогось секретаря комсомольської організації області, який засидівся на посаді, і з яким не знали що робити, і такими кадрами наповнювався КДБ. Причому, їх відразу ж призначали на керівні посади – не менше ніж начальник/заступник відділу. Уявіть собі таку людину, яка починає «керувати». Їх не дуже у КДБ, а потім і в СБУ поважали.

Скрін з відео: Перший Західний

Косторний – це взагалі унікальна історія

– Є інформація, що свого часу Путін, який теж вийшов з КДБ, буцімто видав таємний указ про те, що усі працівники КДБ СРСР, які працювали до його розвалу, мають право на російську пенсію.

– Трішки не так. Це стосувалося військових радянської армії. Відповідно до закону, який був прийняти в Україні, ми визнали усі пенсії: і російські на території України, і українські в РФ. Інша справа що дехто переоформлював, а дехто – ні. Бо якщо росіянин приїжджав сюди, у нього пенсія завжди була більша, тож нам її доводилося платити з бюджету.

Була інша небезпека, про яку мало знаємо. Починаючи з двохтисячних років, ФСБ розпочала досить цікаву кампанію. Зокрема, в Україні почали з’являтися вихідці з України, зокрема офіцери спецслужб, правоохоронних органів і армії РФ, які вийшли на пенсію, і повернулися у свої рідні містечка, райцентри, села. І про них на якийсь час забули. Можу назвати одне прізвище, яке тепер усі знають Бєзлєр (підполковник військової розвідки Росії), який вийшов на пенсію і повернувся в Горлівку. Йому дали завдання в ГУР РФ легалізуватися там на роботі. Він це зробив, сколотив навколо себе бригаду, непогано заробляв, але у певний момент став тим, ким ми усі його тепер знаємо. Інший співробітник ФСБ на Київщині став мером містечка. Він там народився, а потім, вийшовши в РФ на пенсію, приїхав до батьків.

Таких було надзвичайно багато. Розповім історію свого близького родича, він, правда, з Молдови. Сам українець, закінчив школу міліції в Кишиневі і на Далекому Сході, в Усурійську, дослужився до полковника. Написав рапорт, що хоче звільнятися. Його викликали в Хабаровськ і запитали, де він планує жити після звільнення. Родич відповів, що хоче в сонячну Молдову а йому порадили оселитися в Одесі. Там йому запропонували роботу, проживання, плюс пенсію. Родич став директором однієї з фірм російського олігарха, який мав свій бізнес в Одеському порту. Аж тут починається війна. Він через родичів попросився на зустріч. Приїхав порадитися, бо розумів, що в якийсь момент може отримати з РФ якесь завдання, а йому цього не треба…

А скільки таких було пенсіонерів МВД, збройних сил, чи ФСБ РФ, які приїхали до батьків в Україну.

– А ще такі, як ворожий корегувальник Косторний (у червні оперативники СБУ затримали Косторного за звинуваченням у держзраді, своєї провини він не визнає). «Грибники», через якого наші захисники гинуть від ракетного обстрілу…

– Це взагалі унікальна ситуація і його вчасно тоді затримали. Я ж потім поговорив з людьми – майор КДБ у відставці, він ще у 93 році, будучи працівником СБУ таке собі дозволяв, і тоді його просто виштовхнули зі служби. Львів’яни знають, яку він собі кар’єру зробив.

Фото: Четверта студія

– Пане Тарасе, а що ви скажете з цього приводу?

Тарас Каляндрук: Згадайте Андрія Деркача, який усі ці роки спокійно мешкав в Україні, і ніхто його не рухав. І його батько так само. Можу теж розповісти про Сівковича. Я знав покійного нині директора СТБ, а Сівкович на той час був одним з кураторів каналу. На той час російська компанія «Лукойл» була одним з партнерів СТБ і це показує, як РФ працювала на інформаційному фронті. Росія у це великі гроші вкладала, наповнювала наш ринок своїм продуктом. І так було на телеканалах, перекуплених росіянами напряму чи через підставних осіб.

Фото: Український репортер

Згадайте, коли Віктор Ющенко став президентом, росіяни одразу пролобіювали у США фільм «Рабство». Головний негативний герой, торговець жінками, який викрадав і ґвалтував їх, мав прізвище Ющенко. Російське вторгнення розпочалося в 14-му році, а ще в 15-му ми робили спільно з Москвою кінофільм «Битва за Севастополь». Але ця назва була для росіян, а щоб у нас не збурювати людей, вигадали іншу – «Незламна», суто для українців. Чомусь цей кінофільм «Держкіно» фінансувало і виправдовувалися тим, що мусить це робити.

 Скрін з відео: Перший Західний

Якщо українці самі не наведуть порядок, то ніхто цього не зробить

– Пане Ягун, є молодь, є СБУ і є війна та громадянський обов’язок кожного українця допомагати своїй державі. Яким є ваше бачення – як вони можуть під час війни допомагати СБУ, де ця допомога є абсолютно етичною, а де – ні…  Для прикладу, колега розповіла, що у Львові продають газету «Ізвєстія» на розкладці. Свідомий громадянин мав би набрати СБУ, поліцію і це припинити. Хтось же привіз наклад газети з Москви і дотепер торгує…

– Часто був у США, у тому числі, і у приватному секторі, – одноповерховій Америці. На будинках там висять певні значки. Зірка, щит або інша емблема, у кожному муніципалітеті своя. Вони означають, що людина, яка там мешкає, співпрацює з поліцією в плані розкриття злочинів. І усі про це знають, цим гордяться.

Усе дуже просто. Вони будували державу знизу. Від людей залежить порядок в громаді, місті і вище. Люди беруть відгул на роботі і у свій вихідний працюють волонтерами: пожежниками і санітарами. Поясніть нашим людям, що немає у райцентрі пожежної команди, а її функції виконують волонтери.

А для американців престижно, вони цим гордяться, це їхнє місто і вони його бережуть. От коли ми зрозуміємо, що це наша держава, що крім нас її нікому більше будувати, тоді станеться не лише суспільна зміна, а й моральна. Бо якщо ви не наведете порядок на своїй вулиці, місті, у громаді, то ніхто за вас цього не зробить.

Тому коли СБУ звертається за допомогою, то зробіть це. Ми ж не просимо доносити на своїх сусідів. Але якщо є підозра, то чому би не поділитися нею, можливо це якийсь корегувальник – усе може бути. Якщо ні – вибачимося.

– А як ви, пане Тарасе, до цього ставитеся?

Тарас Каляндрук: Коли за радянських часів у нас не було своєї держави, то працювати на неї було не правильно. А зараз, особливо у час війни, усім потрібно ставати єдиним організмом. Бачимо українське волонтерство – наші люди не менш свідомі, ніж пожежники і санітари у США. Ми зараз годуємо, одягаємо, озброюємо, дбаємо про державу і її захисників. Я вірю, що після війни і у нас буде так, як у Америці, бо ми йдемо до суспільства, де усі і кожен відповідають за свою країну.

Скрін з відео: Перший Західний

Записала Наталка Сохан